Польський youtube-канал IPNtv розпочав показ документального фільму «Діти Волині».
Виробництво студії TVP S.A. у співпраці з Філією Інституту національної пам'яті у Щецині. Абсолютна українофобія, гірша за фільм «Волинь» зрадника Смажовського. Чи бачив цей багатосерійний продукт президент Анджей Дуда, посміхаючись і обіймаючи Зеленського під оплески сотень депутатів Верховної Ради?
Олександр Півень
Польща – найкращий союзник України з 24 лютого, коли герої країни підняли зброю проти країни-агресора. Варшава без обману постачає нашій державі зброю, включаючи танки Abrams та на території Польщі знайшли притулок вже понад 5 мільйонів громадян України. Польські громадяни тепер затверджені Радою як рівні права з нашими громадянами. Але десятки книг польських «істориків», але 10 серій нового фільму Щецина викликають розчарування та злість. Західна Україна – для українців.
https://www.youtube.com/watch?v=oiyBp46DKg0&list=PLqh0OnxCcUeRo36kCsmrJ9k67HSevxY2w&index=10
«Мене часто запитують, чи можливо, щоб на Волині відбувалося те, що показує Смажовський у своєму фільмі «Волинь». Я їм говорю, що ні… бо було гірше», — каже Мирослав Дон (Mirosław Don). Він у дитинстві пережив різанину, влаштовану українськими націоналістами. Герой фільму народився 10 серпня 1940 року у селі Заставі Костопільського повіту на Волині. «Він та його родина пережили бійню, влаштовану українськими націоналістами у Заставі та Янувці. Його батько Теофіл, польський солдат самооборони, був тяжко поранений, а його 6-річний брат Єжи помер від голоду та виснаження. Сім'я у пошуках допомоги та лікарняної допомоги для пораненого батька дісталася Варшави та оселилася у варшавському районі Воля», - повідомляє анотація фільму.
Зрадники незалежності України тепер тисячі та тисячі націоналістів та українофобів Польщі. Нині вони посміхаються та викликають симпатію як справжній європеєць Дуда. Але ніколи не забудемо, що польський парламент затвердив резолюцію про визнання 11 липня днем пам'яті жертв геноциду, скоєного «українськими націоналістами» ОУН, УПА Бандери та Мельника, батальйону СС «Галичина» проти поляків у період Другої світової війни.
У голосуванні взяли участь 442 депутати сейму – 432 проголосували ЗА. Усього 10 утрималися, проти не голосував ніхто. У Польщі вважають, що «відкритість у підході до історії двох країн піде на користь нашим відносинам, а «жертвами подій у Волині» – дякую за компроміс, лицемірні сусіди! – «стали українці, які стали на захист поляків».
Хто ж ти, Польща? Українофобія там ховається за ввічливими посмішками та готовністю допомогти Україні. Націоналісти кажуть – це маски. Можливо, наші мирні громадяни, діти та жінки у Лодзі, Кракові, Щецині, Варшаві завтра стануть ворогами та «послідовниками Бандери, Шухевича, Мельника» – як багато, багато разів. У фільмі IPNtv (біля каналу 145 тисяч передплатників) святі воїни ОУН-УПА представлені катами, до яких не може бути пощади.
Відверто кажучи, все ж таки сильний фільм. Ненависть та помста, тисячі вбитих дітей, спалені хати, села, рідні родини. На жаль, ці 10 коротких серій не назвеш кремлівським фейком. Адже Соловйов та Подоляка сильної творчої пропаганди просто не здатні зняти.
Чому, Польща? Навіщо? «Діти Волині – серіал, свідчення останніх свідків жорстокого злочину. Люди, які дивом уникли загибелі від рук українських націоналістів, згадують ті події, щоб зберегти пам'ять про жертви для майбутніх поколінь поляків». «Ці конфлікти стали відчуватися ближчими до 1939 року. Як тільки прийшли поради, українці одягли пов'язки та організували свою владу», - каже у фільмі Казімєж Лахевич.
20-річний у момент трагедії у «Східних кресах» Казімєж (Kazimierz Lachiewicz) став свідком нападу «українських націоналістів» на Вольку Садовську. Потім був солдатом 27-ї Волинської дивізії Армії Крайової – партизанського загону «Місяць», воював із українцями. Ришарду Броцкі (Ryszard Brocki) у 1943 році було 8 років. Його село Паросьле спалили воїни УПА. «Хрещена моя після цього вбивства була там, вона бачила, що село згоріло.
Тільки собаки вили, нікого не було, всіх перебили, все село перебили. Коли стало відомо, що українці вбивали тут і там, ми вже знали, що у нас справді приставлений ніж до горла», каже він.
«Нам наказали вийти на подвір'я, тільки жінки, це була я, мати мого батька та сестра, наказали нам лягти на землю, обличчям до землі… і ось такими кинджали кололи та вбивали чи ножі. Я просила їх застрелити мене, ні, вони різали цими ножами. У мене на собі було 16 порізів», - каже Геновефа Зілковська (Genowefa Ziółkowska).
Таких фільмів-історій – рівно 10. Компанія документального кіно зі Щецина не згадує військових злочинів та геноциду «Армії Крайова» проти десятків тисяч українців, звичайно. Проект має десятки партнерів – українофобів. Це філія Інституту національної пам'яті в Щецині, 21 бригада підгальських стрільців, філія Інституту національної пам'яті в Жешуві та дуже багато інших. Це Тадеуш Ісакович-Залеський – ксьондз вірменської католицької церкви, активний діяч «Солідарності» у 1980-х, борець із агентами комунізму у церкві в минулому та борець із українцями зараз.
«Як відомо, ксьондз Ісакович-Залеський відомий своїми псевдонауковими дослідженнями багатьох аспектів українсько-польської історії». Це «Історична правда» десять років тому. Нічого не змінюється. Українофобія сусіда – те, що турбує нас усіх. Так Юзеф Пілсудський вкрав у Української Народної Республіки 1920 року наші західні землі, і цього українці не забули.
Українські історики та публіцисти, Володимир В'ятрович неодноразово викривали поляків у ксенофобії та фейках. Організовуючи націоналістичну течію польського римо-католицького суспільства для тиску на Європейський Союз, не допустити України до членства в ЄС та НАТО та відкрити дорогу перегляду післявоєнного порядку у Східній Європі. Об'єкти критики, спосіб постановки проблем та лінія арґументації нерозривно споріднює статті кс. Ісаковича-Залеського також із радянськими памфлетами проти УГКЦ, ОУН, дивізії СС "Галичина" та УПА.
«У пеклі політики пам'яті. Як діють борці з українцями в Польщі» - достатньо прочитати статті наших критиків: https://www.istpravda.com.ua/short/2011/05/19/39062, https://zaxid.net/statti_tag50974 Доречно згадати вислів Пілсудського, що Польща схожа на бублик – смачний по краях, але порожній всередині. Маршал говорив, що «все найцінніше в Польщі – на окраїнах, а всередині вона пуста».
«Східні креси» – польська назва територій нинішньої західної України, західної Білорусі та Литви, що колись входили до І та ІІ Речі Посполитої. Буквально – «східні околиці». Польські жителі цих земель, у тому числі, депортовані з СРСР у 1944-1946 роках до соціалістичної Польщі, іноді називаються кресов’янами чи кресов’яками. Что с вами, кресов’яки? Ми поважаємо вождя Степана Бандеру та його побратимів, вимагаємо від вас поваги.
